Десняньский Біосферний Резерват

Деснянський біосферний заповідник

Біосферний Резерват Розточчя

Біосферний заповідник Розточчя

Шацький Біосферний Резерват

Біосферний заповідник Шацький

Адаптація на основі екосистемного підходу до змін клімату

Процес адаптації на основі екосистемного підходу, що приймає участь та цілісний, спрямований на розробку стратегій, заходів, спрямованих на адаптацію до зміни клімату, шляхом посилення функціональності екосистем при збереженні та розвитку основних екосистемних послуг для населення. Адаптації на основі екосистемного підходу має потенціал для вирішення суперечливих цілей, а також для збереження та розвитку життєво важливих функцій та послуг екосистем та пов'язаних з ними синергій у розумінні сталого розвитку.

Основним початковим пунктом адаптації на основі екосистемного підходу є збереження існуючих функціональних екосистем, оскільки вони вже надають та забезпечують безліч функцій та послуг екосистем (див. Загальна міжнародна класифікація екосистемних послуг - CICES). Будь-яке руйнування та трансформація цих існуючих екосистем знижує регіональний потенціал для запобігання впливу кліматичних змін (екстремальні погодні явища, посуха, втрата постачальних та культурних послуг, тощо) на задоволення потреб людини. Наступним центральним компонентом є зменшення вже існуючих (антропогенних) навантажень на екосистеми, які гальмують належну функціональність і, таким чином, ставлять під загрозу надання екосистемних послуг. Не менш актуальним є (відновлення) встановлення екологічних функцій (структур і процесів) вже деградованих або сильно модифікованих екосистем, щоб вони знову могли надавати свої регуляторні послуги або надавати їх у більшій мірі.

Основні сфери дії:

Участь та зв'язки з громадськістю

Активна участь місцевого населення, регіональних експертів, громадських організацій та ініціативних груп переслідує цілі детального аналізу ситуації, створення тривалих структур для участі та обміну та розбудови місцевого потенціалу. Тема адаптації на основі екосистемного підходу пояснюється та активно надається у формі семінарів та воркшопів, інформаційних стендів, проектних груп, спеціалізованих фокус-груп та видання інформаційних брошур. Місцеві знання та готовність різноманітних заціквалених сторін брати активну участь є головним для успіху проекту.

Стратегічне партнерство з адміністрацією та політиками

На плановому та стратегічному рівні адаптації на основі екосистемного підходу має приділяти більше уваги та уточнювати, який потенціал існує для сталого регіонального розвитку. За рахунок активної участі та залучення різних регіональних та міжрегіональних органів, що приймають рішення, слід забезпечити інтеграцію та консолідацію адаптації на основі екосистемного підходу на політичному рівні. Рамки планування повинні бути створені шляхом складання каталогу заходів, стратегічних документів, технічної документації для ландшафтів та планів землекористування.

Правова база

Для того, щоб створити основу для впровадження адаптації на основі екосистемного підходу, важливою є міцна правова основа. Перш за все, рамки міжнародного права є основою національного регулювання та законодавства. Однак, порівняно з іншими галузями міжнародного та національного правового регулювання, зміни клімату є відносно новим предметом, який потребує значного подальшого розвитку та функціонування. Таким чином, концепція адаптації на основі екосистемного підходу в даний час опосередковано розглядається в декількох стратегіях або галузевих нормативно-правових актах, але не є деталізованою для реалізації.

Просторовий аналіз

Для аналізу теперішньої ситуації та тенденцій, а також для підтримки просторових рішень використовуються супутникові знімки та матеріал карт, які, наприклад, показують вразливі місця (наприклад, затоплення, перегрівання, зневоднення), а також попит та пропозицію (наприклад, охолодження, утримання води, утворення свіжого повітря та повітряні коридори) функцій та послуг екосистеми. Перетин попиту та пропозиції можна візуалізувати у вигляді цільової карти та плану дій.

Правове підґрунтя та політика

Для вирішення проблем зміни клімату, а також усіх його несприятливих впливів на екосистеми та людину важливою є правова основа. На жаль, реальне значення зміни клімату внаслідок діяльності людини тривалий час нехтувалось на політичному рівні і досі не вважається безперечним. Отже, правова база з питань пом’якшення зміни клімату та адаптації до його наслідків є відносно новою сферою права. У 1992 р. було прийнято Рамкову конвенцію Організації Об'єднаних Націй про зміни клімату (РКЗК ООН), яка є першопрохідним документом щодо змін клімату. Одним з важливих аспектів конвенції є надання можливості екосистемам природним чином пристосовуватися до зміни клімату (стаття 2), забезпечуючи достатній часовий проміжок. Поряд із необхідними заходами щодо пом'якшення наслідків, РКЗК ООН чітко згадує дії та співпрацю, як проекти чи заходи щодо адаптації до зміни клімату (ст. 4. Д). На даний момент у РКЗК ООН є 197 країн. Після встановлення РКЗК ООН на початку дев'яностих років, міжнародне законодавство про зміну клімату прогресувало прийняттям Кіотського протоколу в 1997 році. Встановлюючи принцип "загальних, але різних обов'язків", цей договір в першу чергу покладає зобов'язання скоротити викиди парникових газів на розвинуті країни. До дати закінчення терміну дії Кіотського протоколу в 2012 році була прийнята Поправка Дохи. Однак наближається і її дата закінчення - 2020 рік. Для посилення імплементації Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату (РКЗК ООН) у 2016 році було ухвалено Паризьку угоду. Договір посилює підтримку країн, що розвиваються, у боротьбі зі зміною клімату (ст. 3) та досягнення амбітної мети - утримати глобальну температуру в цьому столітті набагато нижче, на 2 градуси Цельсія вище доіндустріального рівня та докласти зусиль для обмеження підвищення температури до 1,5 градуса Цельсія (ст. 2 літ. А). Адаптація до зміни клімату є однією з головних цілей угоди, що визначається як підвищення здатності адаптуватися до несприятливих наслідків зміни клімату та сприяти стійкості клімату (стаття 2 б). Для досягнення цілей, встановлених Паризькою угодою, кожна сторона зобов’язана підготувати національно визначені внески. Адаптація до зміни клімату детально регламентована у статті 7 договору. Заходи щодо процесів планування, викладені в цьому положенні, включають: - здійснення заходів з адаптації, (ст. 7, 9 а) - формулювання та реалізація національних планів адаптації, (ст. 7, 9 б) - оцінка впливу зміни клімату та вразливості. , з метою формулювання національно визначених пріоритетних дій з урахуванням вразливостей місць та екосистем, (ст. 7, 9 с) - моніторинг та оцінка та навчання з планів, політики, програм та дій з адаптації (ст. 7 9 г); та - створення стійкості соціально-економічних та екологічних систем, у тому числі шляхом диверсифікації економіки та сталого управління природними ресурсами (ст. 7, 9 д)