Виклики

Наразі Україна переживає системну кризу, оскільки зростаючий вплив кліматичних змін поєднується з руйнівними екологічними наслідками триваючої війни. Цей подвійний тиск створює безпрецедентне навантаження на екологічні системи, причому найгостріша вразливість спостерігається у водному секторі.

Цей потрійний тиск створює безпрецедентне навантаження на природні екосистеми, причому деякі з найгостріших проявів вразливості виникають у водному секторі. Підвищення температури та зміна режиму опадів вже посилюють кліматичні ризики, сприяючи посухам, деградації екосистем та втраті біорізноманіття. Ці тенденції загрожують сільськогосподарському виробництву, засобам існування, інфраструктурі та екосистемним послугам, необхідним для довгострокового розвитку та добробуту країни. Наслідки особливо виражені на півдні України та вздовж узбережжя Чорного моря, де посухи, ерозія узбережжя та екстремальні погодні явища все більше впливають на сільськогосподарські ландшафти, рибальство та населені пункти.

Стійкість екосистем України ще більше підривається руйнуваннями, пов'язаними з конфліктом. За оцінками екологічних організацій, до третини території України постраждала від екологічної шкоди, пов'язаної з війною, включаючи забруднення, пожежі та порушення екосистем. Війна спричинила масштабне забруднення від пошкоджених промислових об'єктів, нафтосховищ та військової діяльності, тоді як напади на водну інфраструктуру порушили гідрологічні системи в кількох регіонах. До 2024 року сотні об'єктів водної інфраструктури, включаючи греблі, насосні станції та системи водопостачання, були пошкоджені або зруйновані, що суттєво вплинуло на водопостачання, зрошувальні системи та водні екосистеми.

Руйнування Каховської греблі в червні 2023 року спровокувало одну з найбільших екологічних катастроф у Європі за останні десятиліття. Обвал греблі вивільнив приблизно 14–16 км³ води та осушив більшу частину Каховського водосховища площею 2155 км², різко змінивши усталений протягом багатьох років гідрологічний режим нижньої течії Дніпра та оголивши великі площі колишнього дна водосховища. Ця подія спричинила серйозні екологічні порушення та втрату або деградацію великих водно-болотних угідь, заплавних екосистем та водного біорізноманіття по всьому регіону. Паводок нижче за течією затопив понад 500 км² суходолу, пошкодивши поселення та екосистеми в басейні нижньої течії Дніпра, Дніпровсько-Бузькому лимані та північно-західному узбережжі Чорного моря.

 

Гасіння пожежі на сільськогосподарських угіддях підрозділами Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Дренаж, деградація та забруднення водно-болотних угідь, включаючи прибережні зони, знижують здатність громад до сталого управління водними ресурсами. У міру того, як водно-болотні угіддя деградують, а ландшафти зазнають впливу військових дій, екосистемні послуги, які зазвичай надаються водно-болотними угіддями, включаючи питну воду, утримання води, фільтрацію, поповнення ґрунтових вод та регулювання повеней, значно послаблюються. Деградація цих функцій безпосередньо знижує адаптивну здатність України до зміни клімату в той час, коли гідрологічна стабільність є критично важливою.

Ці виклики посилюються тривалою історією несталого землекористування, включаючи інтенсивне сільське господарство та масштабне осушення водно-болотних угідь, що зменшило природну здатність ландшафту підтримувати малі річки, утримувати воду та регулювати місцевий клімат. Хоча Україна створила стратегічні рамки через Стратегію екологічної безпеки та адаптації України до зміни клімату до 2030 року, залишаються значні прогалини між зобов'язаннями національної політики та їх впровадженням на місцевому рівні. Наразі нагальні гуманітарні потреби та пріоритети післявоєнного відновлення часто затьмарюють довгострокові заходи з екологічної адаптації, залишаючи місцеві органи влади з обмеженими ресурсами, фінансуванням та технічними можливостями для зміцнення захисту узбережжя та стійкості водних ресурсів.

 

Значне зниження рівня води в озері Світязь

Подолання цих взаємопов’язаних криз вимагає фундаментального зсуву в бік інтеграції адаптації до зміни клімату в усіх секторах та на всіх рівнях врядування. Відновлення та захист здорових екосистем може забезпечити економічно ефективні рішення, такі як екосистемна адаптація (EA), що покращує стійкість до кліматичних впливів. Такі заходи, як відновлення водно-болотних угідь, як прісноводних, так і морських, а також дюнних систем прибережної зони, можуть допомогти захистити громади від кліматичних загроз, одночасно підтримуючи сталий розвиток та післявоєнне відновлення. Зміцнюючи природне регулювання водних ресурсів та функції захисту узбережжя, ці екосистеми зменшують вразливість до екстремальних явищ та покращують довгострокову водну безпеку. У цьому контексті інвестування в стійкість, що ґрунтується на природних екосистемах у Чорноморському регіоні, є не лише екологічним пріоритетом, а й критично важливим кроком до забезпечення безпеки, стабільності та процвітання українського суспільства в умовах зміни клімату.