Cакури на Розточчі, або Чого нам чекати від зміни клімату
by Mariana Verbovska
Блог заступниці директора з наукової роботи заповіднику «Розточчя» Галини Стрямець
Ми в Дубліні. Столиця Ірландії зустріла похмуро, з важких хмар здавалося ось-ось хлине дощ. У квітні українська команда прибула на EuroMAB - 2019. Це масштабна конференція для тих, хто працює у біосферних резерватах. Раз на два роки у різних містах відбувається конференція цієї мережі, яка існує в рамках Міжурядової наукової програми ЮНЕСКО MAB. Тут збираються фахівці з різних країн та галузей аби протягом чотирьох днів поділитися своїм досвідом. Бути учасником такої конференції - мрія кожного, хто працює у біосферному резерваті, бо туди з’їжджається специфічна публіка. І я серед них!
Стати учасником такої конференції не всім по кишені, лише оргвнесок становив 435 євро, плюс харчування, проживання, переліт. Але, оскільки, ці витрати покрила німецька фундація Міхаеля Зуккова – ми на місці.
Їдемо містом. Житлові будинки охайні, але невеликі, переважно двоповерхові, відчувається, що на острові земля має особливу цінність. В центрі міста величезні банери, присвячені нашій конференції, урочисте відкриття в мерії.
Ірландія – країна зі специфічним морським кліматом, кам’янистими грунтами, відповідно зі складнощами у галузі сільського господарства, проте вони чудово адаптувалися і використовують свої “сильні сторони”. От наприклад, тут добре росте … ревінь. З нього виготовляють ніжне варення, пастилу, мармелад і не повірите – рожеве шампанське!
Ще один приклад. Ми на екскурсії в замку, що розташований на території біосферного резервату. Здається, резерват – це природний об’єкт, але привабити туристів сюди можна не тільки рідкісною флорою чи фауною, чому б ні? Замок - невеличка триповерхова будівля, як належиться з старого каменю, товстими стінами, непомірно високими тесаними сходинками, ще й знаходиться на окраїні столиці. З вулиці глянеш, навіть не виникає бажання зайти, але… В цьому маленькому приміщенні нас зустрічали незвичайні екскурсоводи, а жителі середньовічного замку - повар, який розповідав і показував, що і як готували у ті часи мешканці, перукар-хірург ділився багатим досвідом своєї практики і демонстрував хірургічні інструменти, а стрілець в кольчузі навчав стріляти з лука. Ну і на сам кінець нам запропонували ароматний англійський чай з традиційною випічкою.
Проте найбільше мене вразило здатність побачити у звичному – незвичайне, у буденному – святкове. А в локальних змінах клімату – знайти позитив і використати його. Навіть візьмемо наші горіхи, з плодів грецького горіха, акліматизованого на наших теренах, що так добре плодоносить останнім часом, виготовляти грильяж чи інші смаколики, а не шукати кому за безцінь збути таку цінну сировину. В ознаках потепління - є теж переваги. Не буду розказувати про абрикоси і персики. Вони в нас уже достигають, хоча ще не дуже апетитні. Але, можливо, за кілька років, щоб побачити цвітіння теплолюбивої сакури не треба буде їхати до Ужгорода, а блідо-рожево диво окутає садиби Розточчя.
Я вже деревце посадила.
Вперше опубліковано на порталі ZAXID.NET.
