Людство вступає в критичну фазу історії – кліматолог

Зміна клімату є одним з ключових викликів людства. Цьогорічна зима вже побила температурні рекорди і змушує задуматися над тим, як це впливе на аграрний та туристичні ринки вже найближчим часом.

Про те, які наслідки кліматчиних змін варто чекати уже в найближчі роки, як від цього постраждає Україна та чи можливо адаптуватись до нової реальності розповів професор з охорони природи університету сталого розвитку Еберсвальде (Німеччина) доктор П'єр Ібіш.

Як особисто вас торкнулась зміна клімату?

– Вперше дізнався про зміну клімату ще в кінці 80-х, спілкуючись з одним з піонерів- експертів у цій cфері професором Хайнлотом. Він був членом комісії німецького парламенту з питань зміни клімату, яка збирала всі існуючі докази та теорії щодо ризиків та можливих сценаріїв, ще до заснування IPCC (Міжурядова група експертів з питань змін клімату – ред.) Це мене зацікавило. Віддтоді ніколи не переставав думати про значення зміни клімату для природи та людства.

Ви багато років провели в Південній Америці. Чим там займались?

– Pазом з командою намагалися інтегрувати зміни клімату в планування збереження біорізноманіття. Звісно, все це було трохи абстрактно. Однак наукова література розвивалася швидко та переконливо. У Болівії мав шанс сприяти реалізації одного з перших великих проектів, який показав, що захист лісу сприятиме пом'якшенню кліматичних змін.

Над чим працюєте нині?

– Після повернення з Південної Америки з 2003 року розпочав інтенсивніше досліджувати необхідність та варіанти адаптації до зміни клімату в галузі охорони природи та управління лісами в Німеччині. З 2010 року в рамках проектів по всьому світу ми розробили методологію оцінки ризиків на основі екосистем та стратегічного планування. Нарешті увійшли в епоху, коли неможливо було не помітити, що зміни клімату вже відбуваються. Прикро бачити, як подібні зміни стають реальністю. Багато років поспіль попереджали про можливість того, що наші лісові екосистеми можуть зруйнуватися або принаймні кардинально змінитися, коли зміни клімату запускають певні екстремальні події. І зараз, власне, бачимо швидкі реакції в природі, які відверто лякають.

Про які реакції йдеться і де конкретно?

– В основному – пов'язані із зміною клімату. Зокрема у таких європейських країнах, як Німеччина чи Україна: затоплення територій та дефіцит води, надзвичайно висока температура, теплові хвилі та посухи, повені, пошкодження лісів шкідниками, пожежі, втрата продуктивності сільського господарства. Все це впливає на здоров'я людини та на економіку загалом.

Які проекти реалізовуєте в Україні?

Наразі втілюємо в життя лише один проект, який підтримує три біосферні резервати в Україні - Розточчя, Шацький та Деснянський. Наша ціль – вивчити варіанти адаптації до зміни клімату на основі екосистем.

Біосферні заповідники ЮНЕСКО створили як живі лабораторії, де фахівці вивчають нові шляхи сталого розвитку. Їх часто розглядають як просто захищені території для збереження біорізноманіття, але їхня основна місія полягає у пошуку природоохоронних рішень суспільних проблем та забезпеченні хорошого життя людей, які користуються природними системами, не завдаючи при цьому їм шкоди. Ми прагнемо допомогти українським біосферним резерватам пропонувати нові рішення та ставати зразками для наслідування.

Річ у тім, що природні екосистеми можуть знижувати екстремальні температури та буферні аномальні коливання клімату, регулювати потік води та захищати людей від небезпек. Ми маємо зрозуміти їхній потенціал. Опісля - запропонувати діяльність та проекти, які б сприяли стабілізації та використанню природних можливостей - допомогти природі, аби вона могла допомогти людині.

Чому вибрали для дослідження саме Україну?

– Відтоді як повернувся з Болівії, щороку відвідував Україну – важливу та велику країну Європи. Мені потрібно було повернутися з Південної Америки, аби дійсно зрозуміти, що центр Європи розташований не в Німеччині чи будь-якій із наших держав-сусідів, а в Україні.

Різноманітні соціально-економічні та (гео) політичні виклики, з якими стикається Україна у своїй боротьбі за пошук хорошого місця в Європейському домі націй, спонукають нас до активізації співпраці.

І останнє, але не менш важливе, ми у захваті від цінних екосистем в Україні. Їх потрібно захищати задля збереження функціональності та послуг, які вони надають людям.

Під час своїх проектів ви аналізуєте теплові карти регіонів. Що саме означають ці карти, як збирати відповідні дані та як їх використовувати?

– Карти температури поверхні створюємо разом із фахівцями Потсдамського інституту досліджень впливу на клімат. Науковці використовують великі дані, сформовані супутниками, що вимірюють відбиття радіації на поверхні Землі, і за допомогою яких можна зрозуміти, наскільки певний ландшафт страждає від «лихоманки (гарячки)» - нагрівається чи охолоджується. Різниця денних температур влітку між лісами та сільськогосподарськими угіддями або поселеннями може становити кілька градусів Цельсія.

Нас цікавить, зокрема, температура поверхні в регіонах бісферних резерватів, з якими працюємо. Перші результати показали, наскільки прохолоднішими є ліси, і наскільки вони важливі для підтримки температури навколишнього середовища.

Також бачимо, що деякі звичайні практики, такі як просіки лісів, сприяють потеплінню та зменшенню здатності екосистем захищати себе та людей від зміни клімату.

Карти загалом допомагають нам обговорити варіанти адаптації до зміни клімату. Доводиться ставити під сумнів певний тип землекористування, який добре працював у минулому, але може створювати ризики для функціонування екосистеми в умовах глобального потепління.

На думку експертів, якщо глобальна температура Землі зросте більш ніж на два градуси, то зміни клімату стануть незворотніми. Наскільки близькі до цієї межі?

– Навряд чи ми достатньо зрозуміли всі механізми, що сприяють зміні клімату і які призводять до складних реакцій у природі. Підвищення температури на 2-градуси, як вважалося, є точкою неповернення - перехід до швидкої зміни клімату, яку не можна буде зупинити століттями і навіть тисячоліттями.

Для людей, які вимірюють історію десятиліттями і століттями, це дійсно може стати «незворотнім».

В наш час багато кліматологів погоджуються, що потепління на 2 градуси - порівняно з доіндустріальними часами - занадто великий ризик. Тому у 2015 році в Парижі досягнули знаменитої кліматичної угоди. Зокрема, постановили нову ціль - спрямовувати всі зусилля на обмеження зростання температури до +1,5 °C від доіндустріальних рівнів, оскільки це значно зменшить ризики зміни клімату та впливи на них.

На жаль, поки що людству не вдалося ініціювати жодних серйозних змін, які б знизили глобальні викиди парникових газів. Зараз стикаємось з ймовірним ризиком того, що потепління на 1,5°C досягнемо в найближчі кілька років.

Чого варто очікувати?

– Якщо не вдасться повернути «колесо» в найближчі кілька років, то нас чекають серйозні проблеми. Деякі регіони є в особливій зоні ризику. Північна півкуля нагрівається швидше, полярні та бореальні (екосистеми, характерні для субарктичних (в Північній півкулі) та субантарктичних (в Південній півкулі) територій - ред.) екосистеми здаються дуже вразливими, і навіть у наших помірних регіонах зміни можуть стати занадто швидкими.

Зміни клімату погіршують явища, викликані надмірним використанням природи, забрудненням та всіма іншими створеними людьми екосистемними проблемами.

Якщо людство повністю припинить викиди вуглекислого газу в атмосферу, чи можемо врятувати планету від подальшого швидкого нагрівання? Адже океани, по суті, є гігантськими обігрівачами, які накопичили дуже велику кількість тепла.

– На думку кращих вчених-кліматологів, у нас повинен бути шанс - якщо нарешті прислухаємося до попереджень.

Кілька тижнів тому в міжнародному науковому журналі  IPCC опубліковали „Попередження світових вчених про надзвичайну ситуацію з кліматом”. Це звернення підтримали тисячі вчених. Вони в один голос заявляють, що кліматична криза є "більш серйозною, ніж передбачалося, і загрожує природнім екосистемам і долі людства”. Що ще треба сказати?

Коли молода шведська кліматична активістка Грета Тунберг каже: "Я хочу, щоб ви панікували" - це не здається недоречним.

Окрім сильної літньої спеки, ми також помічаємо й інші ознаки зміни клімату - урагани, повені, нетипову рослинність, лісові та торфові пожежі. Що з цього списку є в Німеччині?

– Нині нас особливо хвилює стрімка загибель лісу. Цього року принаймні 300 000 га постраждали від посухи та спеки. Хвойні насадження руйнуються. Лісові господарства зазанають збитків. Міністр сільського господарства навіть організував національний лісовий саміт, а наш національний парламент - слухання щодо становища лісу.

Минулого року сухе літо стало причиною того, що на річках майже не було води, рух кораблів був перерваний, електростанціям довелося зменшити виробництво, оскільки річкова вода стала занадто теплою для охолодження. Втрати сільського господарства були великими. В останні два літа деяким громадам довелось навіть заборонити зрошення.

Ми справді страждаємо від дедалі сильніших лісових пожеж, особливо в соснових насадженнях. Затоплення та сильні бурі також траплялися в останні роки.

Дослідження показують, що ймовірність таких екстремальних теплових хвиль істотно збільшилася за рахунок зміни клімату, відповідно - подібні аномалії дуже скоро можуть стати «новим нормами».

Які заходи вживаєте на державному та регіональному рівнях для адаптації до зміни клімату?

– У нас є національна стратегія адаптації. Серед екосистемних рішень - зменшення дренажу, надання більше місця річкам, зволоження боліт, зменшення герметизації міських поверхонь та будівництво зелених дахів.

Спекотне літо допомогло зрозуміти тим, хто приймає рішення на державному рівні, що адаптація до зміни клімату - це питання якості життя, здоров'я та безпеки.

В Україні є багато водойм. Найнебезпечніші для нас - повені. Закарпаття ледь не щороку “плаває”. Що можемо використати з німецького досвіду адаптації?

– В Україні залишилися недоторкані річкові екосистеми, а також праліси в горах - про ці функціональні екосистеми Німеччина може лише мріяти. Крім того, опираючись на німецький досвід, не можна знищувати природний потенціал, а навпаки - варто наполегливо працювати, аби підтримувати механізми адаптації на основі екосистем.

Цьогорічна зима для українців розпочалась з екстремально теплих показників. Для багатьох, це не так вже й погано. Чи треба хвилюватися?

– Я б не рекомендував мріяти, що життя стане простішим із теплішоб та екстремальнішою погодою. Наслідки для сільського господарства та лісів можуть бути жахливими. Наприклад, у Карпатах ялинкове відмирання може бути дуже пов’язане із змінами клімату. Також дефіцит води здатен стати критичним у деяких регіонах. Нестача снігу взимку вплине на гірські екосистеми та місцеві економіки, які залежать від зимового туризму.

На ваш погляд, українці є екологічно відповідальними, чи навпаки - байдужими до зміни клімату?

– Як і всюди на планеті, в Україні є люди, які добре розуміють суть проблеми. Але я також бачу, що багато інших охоплені короткостроковими потребами та викликами, що заважає їм визнати ризики.

Знаю Україну вже більше десяти років. Був свідком того, що багато екосистеми тут погіршуються з часом. Попри це, потенціал все ще існує. Однак ті, хто приймає рішення в Німеччині, Франції, в Україні та будь-де у світі зосереджуються на старих вирішеннях проблем, прагнучи економічного зростання і наразі не реагують на попередження вчених. Людство вступає в дуже критичну фазу історії.

Чи здатні кліматичні процеси спричинити міграційні, соціальні чи навіть політичні катаклізми?

– Боюся, що це можливо. Уже відомо про конфлікти щодо води та територіях транскордонних річок. Уявімо, що в деяких частинах земної кулі, де живе багато людей, сільське господарство стане важким або неможливим. Це може призвести до політичної нестабільності та хвилі еміграції. Про це існує чимало досліджень. Нещодавній звіт Міжурядової групи експертів з питань змін клімату також показав, що в багатьох місцях може стати занадто спекотно для людей. Існують ризики величезних проблем зі здоров’ям.

Чи є якась користь від зміни клімату для людства?

– Сучасні цивілізації зародилися в період останніх 10000 років з досить стабільними кліматичними умовами. Однак навіть невеликі кліматичні коливання в минулому викликали голод та геополітичні потрясіння. Наприклад, під час кліматичного песимуму раннього Середньовіччя (загальне похолодання клімату в Європі, що тривало кілька століть після римського кліматичного оптимуму. Кульмінацією кліматичного песимуму стало похолодання 535-536 років - ред) народи Євразії мігрували та вторгались на інші території.

Справа не в тому, щоб мати якісь затишніші умови. Це не так, як увімкнути обігрівач і не потребувати пуловерів у вітальні. При небезпечних змінах клімату існує ризик того, що людство потрапить у terra incognita - невідому землю без відповідного обладнання та достатньої кількості їжі.

Звісно, мені подобається зараз вирощувати виноград на півночі Німеччини. Також, коли погода стає теплішою і сухішою, деякі регіони, такі як німецьке узбережжя Балтії, виграють від бурхливого туризму. Але ціна за ці невеликі та короткострокові вигоди, які доведеться сплатити в середньостроковій перспективі, занадно висока.

Романія Горбач

21 cічня 2020 року для газети ДЕНЬ